Практично всі провідні німецькі газети присвячують свої сторінки першому офіційному візиту українського президента Віктора Ющенка до Німеччини. У центрі уваги коментаторів стоять прагнення України вступити до Європейського Союзу та так званий ”візовий скандал”. Газета ТАҐЕСШПІҐЕЛЬ так визначає мету візиту президента:

Ющенко хоче пояснити німцям, а мимохідь і іншим європейцям, що вони не мають виключного права визначати кордони Європи. Він хоче їм втовкмачити, що Європейський Союз не повинен твердо стояти на тому, що після останнього розширення на Схід він вже набув своїх остаточних кордонів і є довершеним. Європа — таким є послання — завжди перебуває в процесі змін. Країни, які входять до ЄС, не хочуть назавжди залишатися прикордонними країнами Євросоюзу. Так само ті, хто ще не входить до спільноти, мають лише одну мету – долучитися до неї, —

пише ТАҐЕСШПІҐЕЛЬ і згадує недавню історію:

Коли промосковський кандидат на українських президентських виборах минулої зими Віктор Янукович назвав демонстрантів на київських вулицях ”козлами”, ”помаранчева революція” вже на другий день мала свою ”Марсельєзу”. ”Ми не бидло, ми не козли, ми України доньки й сини!” – такий рядок є у популярній пісні. Вона має назву ”Разом нас багато”. Може, Ющенко заспіває її в Бундестазі. І, можливо, депутати її підхоплять.

Важливою темою коментарів з приводу візиту українського президента став також так званий ”візовий скандал”, який стосується зокрема й німецького посольства в Україні, і роль у цьому скандалі міністра закордонних справ Німеччини Йошки Фішера. З цього приводу впливова ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ зауважує:

Якби німецький ”візовий скандал” розглядався не в слідчій комісії німецького Бундестагу, а в комісії Верховної Ради, то позиції Йошки Фішера виглядали б значно кращими: не як підозрюваного в потуранні контрабанді людей, нелегальній роботі та проституції, а як народного героя. Розпорядження Фішера та його заступника Фольмера, про яке точаться дискусії і яке дозволило в минулі роки різко зрости потоку туристів з України до Німеччини, не лише самі туристи, а й українські політики бачать не як пособництво торгівлі людьми, а як необхідне полегшення і без того важких контактів із вільним світом.

Схожу думку висловлює також ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ:

Pages: 1 2