Версія кубинсько-білоруська

Україна непомітно для себе перейшла із розряду країн, яких повчають на теми демократії, до тих, які повчають. У цьому є плюси і мінуси. Бути серед демократичних країн, сприяти просуванню фундаментальних цінностей свободи – це престижно. З іншого боку, прийом до престижного гурту дуже часто супроводжується  вигнанням із товариства, з яким донедавна доводилося ділити гіркі пироги “корумпованої автократії”.

Ймовірно, в найближчі дні ми ще станемо свідками появи низки заяв антизахідних партій (СДПУ(о), КПУ, ПСПУ, Партії Регіонів) з приводу зрадницької політики проамериканського керівництва України стосовно братніх народів Куби і Білорусі на догоду стосункам з США. Вони б зробили це і минулого тижня, однак захист затриманого міліцією донецького “дисидента” Колєснікова забрав усю їхню енергію і відволік від важливих міжнародних справ.

За довгий час колишнє українське керівництво привчило нас до того, що хор із демократичних держав, разом із ОБСЄ, ЄС та Радою Європи регулярно вказує на істотні проблеми із правами людини, свободою слова, верховенством права та демократією. Попри декларативну готовність правлячого режиму слідувати закордонним рекомендаціям, зобов’язання залишалися на папері, а керівництво на чолі з президентом не приховувало власного роздратування з приводу “втручання у внутрішні справи”. Особливо болісними для режиму були випадки, коли до хору критиків режиму та симпатиків опозиції приєднувались ті, хто традиційно виступав близькими партнерами – наприклад, Польща чи Грузія (після Революції Троянд).

Тепер, щоб зрозуміти себе на місці Кастро та Лукашенка, варто згадати реакцію Кучми та його оточення на неприховану симпатію Кваснєвського та Саакашвілі до тодішньої опозиції на чолі з Ющенком. Але нинішня Україна пішла навіть далі: не лише задекларувавши намір сприяти розвиткові демократії (читай, поваленню диктаторських режимів) на Кубі та в Білорусі, але й зробивши це разом з США – єдиною в світі країною, чия критика недемократичних режимів може перейти (і переходила!) в реальні дії.

Отже, роблять висновок Бацька та Команданте, Україна підтримає будь-яку політику США стосовно цих острівців диктатури та одноосібної влади.

Pages: 1 2