Галина ЗеленькоСуспільство, у якому людям набридло «кусати» одне одного, має усі шанси стати громадянським

Навколовиборчі пристрасті давно позаду, і країна зітхнула полегшено. Проте, зважаючи на особливості перебігу виборчого процесу та ціну перемоги Ющенка, стає зрозумілим, що це лише початок змін, які неминуче відбуватимуться в країні, незалежно від того, хто їх продукуватиме. Нині зрозуміло, що основним політичним актором нинішніх президентських перегонів було українське суспільство — нерозвинене, негромадянське, ментальність якого ще недавно характеризували прислів’ям «Моя хата скраю…»

Можна вихваляти чи лаяти те, що відбувалося на майдані Незалежності в Києві наприкінці минулого року, але не рахуватися з ним неможливо. Напевне, нині вже й для колишнього президента Леоніда Кучми очевидно, що саме важіль Майдану змусив його піти на поступки і все-таки сісти за стіл переговорів, а не опуститися до того, щоб, за висловом російського співавтора українських виборів Гліба Павловського, «дати революції по пиці». Зрештою, очевидно й те, що, хто б не став українським президентом, «феномен Майдану» в будь- якому випадку дамокловим мечем висітиме над командою нового лідера, змушуючи його оглядатися на позицію суспільства, в якому громадянам набридло жити за невідомо ким придуманими законами.

Загалом події на майдані Незалежності в Києві та все, що з ними пов’язане, безсумнівно, стануть предметом численних наукових досліджень. Проте вже нині багато хто їх порівнює з «оксамитовими революціями», які відбувалися у країнах ЦСЄ у 1989 році, коли влада зіткнулася з масштабним всенародним спротивом і зрештою була скинута народом. Ситуація дійсно схожа. Хоча, говорячи про причини, доречно порівнювати період незалежного розвитку Української держави з процесами, які відбувалися у країнах ЦСЄ впродовж усіх 80-х років ХХ століття.

Якщо звернутися до досвіду сусідньої Польщі, де «оксамитова революція» досягла найбільшого розмаху, то події 1989 року і кінця 2004 року на Майдані в Києві — це лише апогей, логічний наслідок того стилю, норм поведінки влади, які культивувалися урядом Войцеха Ярузельського та Польською об’єднаною робітничою партією в Польщі та колишнім владним режимом в Україні.

Pages: 1 2 3 4 5