Багато українців – прихильників «нової влади» — пов’язують з нею свої надії на швидке покращення якості життя. Але чи дійсно в Україні сталася звичайна зміна влади, чи під цим гаслом відбулася зміна геополітичних векторів впливу на Україну?

В серпні 1991-го Україна політично не була готова до відділення від СРСР, і якби не провал путчу в Москві, то, швидше за все, СРСР би продовжив своє існування, про що свідчать результати референдуму з питання збереження СРСР, проведеного в березні 1991, на якому переважна більшість українців висловилася за його збереження. Що ж послужило тим поштовхом, який переконав більшість комуністичної номенклатури України (а саме вона тоді була при владі), що Україні необхідно вийти зі складу СРСР?

Реформи Горбачова, які проводилися в країні з 1987 року, породили досить цікавий феномен, коли за допомогою створення комерційних приватних структур для керівників державних підприємств і відповідальних державних урядовців виявилося можливим практично легально розкрадати державну власність. Такий стан речей швидко зруйнував макроекономічну стабільність СРСР, що призвело до економічної кризи і різкого погіршення рівня життя переважної частини населення країни.

Тим часом лібералізація внутрішньополітичного життя привела до створення могутніх громадських організацій, яким дозволяли певну пропаганду національних і ліберальних ідей — в рамках загальної політики гласності, що її проводив Горбачов. В такі організації увійшло багато дисидентів, а також національно свідома культурна і наукова інтелігенція, яка вважала себе спадкоємицею тих просвітителів і патріотів, які боролися за незалежність України протягом останнього тисячоліття.

Pages: 1 2 3 4 5 6 7 8