Кость БОНДАРЕНКО, (директор Інституту національних стратегій):

„Насамперед, я не бачу революції в Киргизстані. Я бачу два момента: перше – це бунт проти влади, а з другого боку – це події, в основі яких лежить протистояння двох кланів (північного і південного). В Україні немає такої чітко сформованої кланової системи, в Україні це не був бунт проти конкретної влади, це була дійсно революція своїми рушійними силами з усіма ознаками революційного процесу.
І говорити про те, що в Киргизстані відбулася повноцінна революція я б не став”.

Олесь ДОНІЙ, (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„У аналітиків тепер є спокуса будь-якій жорсткій зміні влади на пострадянському просторі приторочувати колір. Спільне, на всьому просторі СНГ, що вилізло останнім часом — це неадекватність тамтешніх керівних еліт новим світовим викликам. Правлячі еліти СНД генетично були продовженням компартійної номенклатури СРСР. Часи цієї номенклатури відходять. Там, де режими були не слабшими, а, як це не дивно звучатиме, більш демократичними – там вони і першими саморуйнуються. Тож впав саме режим Кучми, а не більш авторитарний режим Лукашенка поруч, а в Азії — більш демократичний режим Акаєва, а не авторитарніші режими Карімова чи того ж Ніязова поруч. Окреме питання, чи не почала цим процесом користатися вже Росія, діючи за принципом: „Якщо революцію не можна зупинити, то її слід очолити”. Може саме тому був так легко випущений з тюрми опальний силовик Кулов? Принаймні, умовно, антиакаєвські сили, щось надто швидко засвідчують свої проросійські симпатії. Зрештою, чому ми повинні порівнювати події в Киргизстані лише з Україною та Грузією? Але ж були ще зміни влади в Азербайджані та Грузії, коли на зміну умовно прозахідних Єльчібея та Гамсахурдіа приходили умовно більш проросійські Алієв і Шеварднадзе. Зараз на зміну Акаєву приходить нестійкий конгломерат сил, до яких входять: 1) роз’єднані і малопопулярні опозиційні угруповування, 2) регіональні угруповування (а точніше, південні, де ще досить потужним є узбецький етнічний фактор), 3) значна частина акаєвської номенклатури. І об’єднуючим чинником такого нестійкого союзу може виявитися саме Росія”.

Вадим КАРАСЬОВ, (директор Інституту глобальних стратегій):

Pages: 1 2 3 4