Останні президентські вибори в Україні спровокували чергові сепаратистські настрої в її східних та південних регіонах. Такі тенденції не є новиною для України. Піонером у цьому питанні у свій час був Крим. Донецьк у червні 1993 року також у ході політичного страйку шахтарів вимагав надати Донецькій області регіональну самостійність. Ці деструктивні регіональні настрої з часом, на жаль, мають тенденцію поширення на інші регіони України зі сплеском активності під час чергових президентських чи парламентських виборів. Так, місцева влада та частина населення Одеси під час останніх президентських виборів неприємно здивувала Україну своєю антиукраїнською спрямованістю та відвертими сепаратистськими висловлюваннями.

У черговий раз розіграш карти сепаратизму чи вимог регіональної самостійності, слід очікувати під час парламентських виборів 2006 року. Сприятливою умовою для цього (ефективний вплив на свідомість населення при мінімальних затратах) є регіональні особливості. У східних та південних областях, на відміну від Центральної та Західної України, дуже високий відсоток міського населення — до 90% (Донецька, Луганська обл., Дніпропетровська — 83%). І взагалі, всі області, які голосували за Віктора Януковича, вирізняються значною перевагою чисельності міського населення над сільським. Ну, а Крим просто зрусифікований.

А що народ у цих регіонах? Адже там більшість українців (Донецька обл. — 56,9%, Луганська — 58%. Одеська — 62,8%) і тільки в Криму їх меншість. Він мовчить, тому що усунений від влади, тому що немає в нас українського громадянського суспільства. Коли енергія народу не задіяна для реалізації своїх прав та потенціальних можливостей, то вона використовується іншими як інструмент для боротьби за владу.

Приклад помаранчевої революції переконливо показав, що коли народ каже своє слово, то його чує влада і, як наслідок, — обстановка змінюється у бік демократизації суспільства. Зараз в Україні починають розуміти, що основна загроза для держави — це невирішеність внутрішніх питань, відсутність планів здійснення довгострокової регіональної політики та залучення населення до самоврядування. Як ці та інші проблеми будівництва демократичного суспільства вирішуються у Європі, у тому числі у нашого стратегічного сусіда — Польщі?

Залучення громадян до демократії у Польщі було здійснено завдяки адміністративній реформі. Однією з цілей адміністративної реформи було прагнення зробити систему самоврядування подібною тій, що існує в країнах Євросоюзу. Рішення деяких питань запозичувалося у Німеччині (федеральний устрій) та Франції, але з врахуванням національних особливостей. Хоча Польща і є унітарною державою, але, у порівнянні з іншими країнами цього типу, — дуже багато прав було передано в регіональні структури.

Pages: 1 2 3 4